На Café Kyiv 2026 українська громадська організація Ukraine2Power організувала панельну дискусію, присвячену питанню, яке стало актуальним як для України, так і для Німеччини: наскільки ми готові, коли зникає світло? Захід відбувся за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за свободу та Фонду Гайнріха Бьолля в Києві.

Ідея виникла після блекауту в Берліні у січні цього року. Для багатьох німців це був рідкісний збій у звичному житті. Для українців тривалі відключення електроенергії стали повсякденною реальністю відтоді, як Росія почала системно атакувати енергетичну інфраструктуру. Ми усвідомили, що цей досвід формує спільний досвід, а здобуті Україною у складних умовах уроки можуть допомогти Європі зміцнити свою стійкість, поки ще є час.

Дискусію модерувала Наталія Фібріг, співзасновниця та генеральна директорка Ukraine2Power, яка наголосила, що стійкість більше не є віддаленою темою. «Ситуація в Україні та Берліні зовсім різна, передумови та обставини важко порівнювати. Але блекаут показав, наскільки важливою є електроенергія для повсякденного життя в Берліні і як швидко все порушується, коли її немає. Саме тому навіть без війни Берлін та інші європейські міста мають серйозно ставитися до енергетичної стійкості».

Віталій Луков, перший заступник міського голови Миколаєва, розповів, що означає забезпечувати функціонування прифронтового міста під час постійних атак на системи електро- та водопостачання. «Є три ключові речі: енергія, вода і тепло. Люди можуть справлятися, якщо працює хоча б частина з них. Але коли одночасно зникають дві або всі три, ситуація стає критичною, і людям надзвичайно складно залишатися та підтримувати повсякденне життя».

Він підкреслив, що саме ці три складові визначають, чи можуть люди залишатися в місті. Надійний доступ до енергії, води та тепла дозволяє громадам функціонувати, а повсякденному життю тривати. Коли базові послуги зникають, люди змушені виїжджати, а без людей місто не може існувати. Луков також висловив вдячність за європейську солідарність, наголосивши, що підтримка – це не лише матеріальна, військова чи гуманітарна допомога. Не менш важливо відчувати рівне ставлення та знати, що боротьба України визнається і отримує підтримку.

Марія Цатурян, директорка з комунікацій Ukraine Facility Platform та колишня директорка з комунікацій НЕК «Укренерго», наголосила, що сучасні енергосистеми є вразливими навіть без війни. «Погодні умови та зміни клімату роблять енергосистеми вразливими до коливань споживання. Автоматизація та цифровізація мають і зворотний бік, вони роблять системи вразливими до кібератак. Енергосистеми також надзвичайно вразливі до фізичних пошкоджень, зокрема саботажу». Вона навела дані Федерального відомства кримінальної поліції Німеччини (BKA), згідно з якими лише у 2025 році в Німеччині було зафіксовано понад 300 актів саботажу проти критичної інфраструктури, зокрема і в енергетичному секторі. Для дестабілізації системи не потрібні ракети, достатньо кібератак, фізичного втручання або екстремальних погодних умов. Вона окреслила багаторівневий підхід України до захисту — від посиленої фізичної безпеки до децентралізації генерації — та наголосила, що Європа все ще має важливу перевагу: час для підготовки.

З німецької перспективи докторка Марен Яспер-Вінтер, керівниця відділу зв’язків із громадськістю LEAG AG та членкиня правління Фонду Фрідріха Науманна за свободу, охарактеризувала берлінський блекаут як тривожний сигнал. «Блекаут – це стрес-тест. Події в Берліні показали, що нам усе ще бракує координації, чітких відповідальностей та відпрацьованих планів реагування. Стійкість потребує навчання й інвестицій, а не лише правил на папері». Вона підкреслила, що стійкість – це не лише про інфраструктуру, а й про управління та координацію. Надто складні адміністративні структури можуть стати фактором ризику під час криз, адже нечіткий розподіл відповідальності уповільнює прийняття рішень тоді, коли швидкість є критичною.

Дискусія чітко показала: енергетична стійкість – це не теорія. Коли зникає електрика, вже за кілька годин порушуються тепло-, водопостачання, зв’язок і повсякденне життя. Захист цих систем потребує багаторівневої безпеки, децентралізованих рішень, підготовлених команд, скоординованих інституцій і готовності як на рівні держави, так і домогосподарств.

📸 Антоніна Полухіна